Хребет розміщений в адміністративних межах Богородчанського району і саме тому районна АТК "Переходи” бачить своїм завданням відновлення існуючої, але занедбаної центральної стежки по ньому. Пасічний належить до середньовисоких  горганських хребтів та по морфоструктурі до так званої Сколівської скиби. Протяжність його становить до 4,5 км. Простягається він спочатку в південно східному напрямку на 1,5 км. від місця з’єднання з хребтом Заплата до вершини Верх Пасічний (1481ВНРМ). Від вершини повертає та тягнеться на 1 км. на північний схід та на решті своєї протяжності до висоти 1291 ВНРМ на південний схід. Після вказаної висоти хребет полого опускається до потоку Бистрий. Як і більшість горганських хребтів він безводний, а єдиний туристичний притулок, що був збудований польським Товариством Татранським  у 1937р. біля підніжжя Заплати, спалений наприкінці 90-х років. При умові доброї прохідності, цей перехід цікавий з огляду на можливість з'єднання його з уже розчищеними і промаркованими маршрутами на вершини Середня, Висока та Ігровець. В екстремальних випадках  можливий короткотривалий спуск в с. Гриньків Рожнятівського району. Маршрут може бути трактований як одноденний відпочинковий, враховуючи незначний перепад висот, чи бути продовженням в контексті багатоденних переходів. Дискусійним може бути і спосіб пересування. Беручи до уваги відносно незначну висоту та перспективну якість розчищення маршруту, можливий досить ефектний кінний перехід.  Перепад висот у випадку проходження Пасічним  з села Гута туди й назад в рамках одноденного переходу складе до 800 м. Перехід по часу туди і назад з відпочинками можливий за 8-9 годин. Тривалість переходу буде достовірно відкорегована після розчистки та маркування маршруту.

Опис маршруту

Від автостанції села Гута (біля школи) проходимо дорогою в напрямку села Стара Гута до 1 км.  підходимо до гирла потоку Бистрий та повертаємо праворуч. Наш маршрут пролягає через дачні новобудови. Праворуч  гора Закут (890ВНРМ). По ліву руку - підніжжя гори Полєцка (1166ВНРМ). Дорога пролягає на захід. 2,5-3 км. Потік та дорога поступово повертаючи на південний захід, оминають гору Полєцка . Через 3 км.  підходимо до напівзруйнованого, але прохідного моста. До цього місця можливий рух автотранспортом. Останній паводок в липні 2008 року в кількох місцях практично повністю знищив дорожнє полотно вище моста.

4-ий кілометр

7-ий кілометр

4 км. Дорога йде далі на південний захід, залишаючи потік Бистрий по праву руку. Вказаний на карті міст знищений останнім паводком. Обходимо річище можливими шляхами та знову виходимо на дорогу, яка бере на південь.

5 км. Підходимо до єдиного збереженого моста, що розміщений над мальовничим розщепленням твердих материнських порід, яке стримало бурхливі паводкові води. Вище моста на віддалі до 0,5 км. роздвоєння дороги.

5,5 - 6 км. роздвоєння дороги. Увага. Йти слід правою дорогою, залишаючи потік по ліву руку. Дорога в багатьох місцях розмита. Гуртожиток, на наявність якого є примітки в  путівниках, давно знищений. Ліва дорога приведе у лісові вирубки по північно-східній частині хребта між горами Тарничкова Клива та Середня. В напрямку на північний схід можливий перехід в урочище Тарнички.

7 км. Проходимо дорогою на північний захід, поступово набираючи висоту. Потік залишається по ліву руку. Поруч - два потічки з-під Середньої в малопримітних місцях. Біля них стара тракторна дорога до вирубок в  підніжжі гори. Підходимо до колишнього трильовочного майданчику. На території цієї жахливої техногенної пухлини розміщений невеликий гуртожиток, де в крайньому випадку можна зупинитися. Вище, до 500 метрів по дорозі, злиття двох потоків. Лівий, власне сам Бистрий, який починається між Заплатою та Середньою та його права притока, яка бере початок між Заплатою та Пасічним.

Трильовочний майданчик

Гуртожиток

7,5 км. Не доходячи до трильовочного майданчику та броду через потік Бистрий слід повернути під кутом 90 на північ та далі підніматись тракторною дорогою, яка місцями, беручи круто вверх, веде краєм суцільної вирубки лісу. Пляму цих вирубок, які велись на великій площі, добре видно з усіх навколишніх вершин.

Тракторна дорога

Підйом доволі важкий, але зате швидко набирається висота і  навколо відкриваються мальовничі краєвиди. Тракторна дорога перерізає нижню траверсну стежку, яка огинає південно західні схили Пасічного. Стежка перебуває в занедбаному стані. Вражають своєю висотою та досконалістю величезні буки, що ростуть по лівій межі вирубки. Вирубки закінчуються та в напрямку до висоти 1291ВНРМ, яка показана на всіх картах, піднімаємось лісом вверх. При цьому пересікаємо ще одну верхню траверсну стежку, яка огинаючи висоту, проходить дальше в напрямку хребта Чорний. Траверс дуже занедбаний та погано диференціюється. Обидві ці стежки та стежка хребтом показані на довоєнній карті WIG аркуш POROGY. Перехід лісом триває до години. При умові доброго розчищення та маркування він буде значно скорочений. Вимагає вивчення варіант підйому по зарослій квартальній дорозі, яка починається з вирубки та проходить трохи лівіше.

«Корабельні» буки

Дорога лісом

8,5 - 9 км. Висота 1291ВНРМ залишається по праву руку. Ми не виходимо на неї, бо несподівано виходимо на таку вже довгоочікувану стежку. В цьому місці вона добре збережена та без завалів. Вона проходить південно західною поверхнею та трохи нижче максимальної висоти хребта. Відчувається повільний підйом. Через півгодини підходимо до першого на шляху складного лісового завалу. Відстань до 300 метрів проходимо з величезними затратами зусиль та часу, бо дерева місцями лежать одне на одному вище людського росту.

Стежка до завалів

10 км. Завали пройдено і ми знову в лісі. Стежка погано диференціюється. Орієнтиром можуть служити кам’яні турики та руїни оборонних укріплень  часів першої світової війни. Відчувається, що істинними  господарями цих забутих місцин є дикі звірі. Таким чином, орієнтуючись по висоті сфери та кам’яних туриках проходимо біля 2 км. При умові доброго розчищення цей маршрут на буде важким для переходу. В ході розчищення важливим завданням буде знайти воду.

Кам'яний тур

10,5 км. Починається пологий підйом та ми повертаємо з північного заходу на захід по сфері хребта. Через півгодини ходу, минаючи оборонні укріплення, піднімаємось на найвищу точку нашої подорожі вершину Верх Пасічний (1481 ВНРМ). Вершина заросла криволіссям та місцями альпійкою. З неї на північ відривається вид на мальовничу Гриньківську котловину з вершиною Гриньків (1167ВНРМ).

Вид на с. Гриньків

11 км. З вершини пологий спуск стежиною, що порівняно краще диференціюється. Через 15-20 хвилин ходу перед нами відкривається ще один лісовий завал,  порослий густими ягідниками. Він прохідний, хоча вимагає розчищення. Помітні сліди перебування людини. По обидві сторони відкриваються краєвиди на оточуючі вершини. Ягідники з рясними ягодами примушують до зупинки.

11,5 км. Добре помітною стежиною, через вузьку смугу смерекового лісу,  виходимо на полонину. З неї відкривається гарний вид на двогорбий хребет Заплати, до якого наче рукою подати. Стежиною, яка починає помірно опускатись в напрямку на північний захід, виходимо на вже промаркований зеленою маркою маршрут з села Гриньків на полонину Середня Небилівська. 

12 км. В районі місця сполучення стежок ледь помітні залишки знищеного варварами туристичного притулку. Промаркована стежка, траверсуючи спочатку з південної а потім з західної сторони хребет Заплата, виводить до мальовничої поляни перед  Середньою та веде далі на Високу, що вже перетворює описаний перехід з одно- в дводенний.

Вид з Високої на Середню, Заплату та Пасічний

Богородчаська АТК "ПРЕХОДИ"

Підготували:

О.Купчак, В.Василик, І.Гатич, В. Пех

листопад 2008 року.